Вже майже 10 років Україна протистоїть відкритій агресії рф, виборюючи суверенітет і незалежність, відстоюючи загальнолюдські принципи і цінності. Однак, ця агресія включає не лише бойові дії протягом останніх 10 років, але є більш тривалою і «багатошаровою». Шари агресії включають спроби культурного та інформаційного домінування та послаблення економічного потенціалу України, зокрема, через руйнування системи інтелектуальної власності. Одну з таких спроб я спостерігав на початку 2000-х, коли під виглядом співробітництва в рамках ЄАПО, рф намагалася поглинути і підкорити національну систему інтелектуальної власності. Вже тоді один із колег зауважив мені «вітаю тебе на російсько-українській війні», що на той час для мене було зовсім незрозумілим. Також, я вперше відчув розшарованість українського суспільства, частина якого вперто наполягала на дружбі з «мишебратьями». Більш того, постійний дрейф у бік «совку» триває і до тепер, оскільки там «близький менталітет і зрозуміла мова».
Події, що тривають з 24 лютого 2022 року, так само як бій Давида з Голіафом, наочно показують перевагу інтелекту над брутальною силою. Справжня цінність недорогих малих дронів та програмного забезпечення – це тисячі одиниць знищеної техніки, сотні тисяч знищених ворогів, і сотні тисяч врятованих життів українців. Деякі дрони постачаються військовим просто в упаковці від виробника, інші – проходять доопрацювання, а деякі виробляються на українських підприємствах коштом меценатів або бюджету. На наших очах створюється нова галузь національної промисловості, яка після закінчення активної фази війни має стати основою відбудови і модернізації української економіки та запорукою майбутньої обороноздатності України.
Це перш за все результат інтелектуальної праці українців.
Наразі ворог оговтується від дронової поразки і вже відповідає своєю ордою мопедо-шехедів. Більш того, ворог постійно вчиться та копіює українські розробки. Україна зможе здолати цю орду лише інтелектуально, а саме, через максимально швидке виявлення ефективних рішень та масштабування виробництва вдалих рішень різними виробниками. Проблемою на цьому шляху є архаїчність патентного і оборонного відомств, які досі працюють за совєтськими принципами.
Позитивним прикладом в напрямі інтелектуалізації української промисловості є підхід проєкту Brave1 та «Армія Дронів», які максимально швидко за спрощеними процедурами розгортають інноваційне оборонне виробництво, забезпечують навчання операторів, забезпечуючи тим самим інтелектуальну перевагу над ворогом.
Однак, у цього підходу вже вимальовується криза – так званий «зоопарк» дронів, і пов’язана із цим складність застосування, постачання і обслуговування цього «зоопарку».
Вирішенням цієї проблеми має стати квантовий перехід від акцентів на кількість до якості – виявлення найефективніших (показник вартості теж має братися в розрахунок) рішень, які будуть більш масово вироблятися за більшою кількістю виробників, тобто буде відбуватися трансфер технологій (не плутати із підписуванням меморандумів).
Очевидно, що традиційна патентна система занадто повільна і громіздка, оскільки часові рамки становлять не місяці і роки, а як максимум тижні.
Звісно, що державний замовник може застосовувати механізм примусового ліцензування, однак, більш ефективним буде договірний механізм, коли усі постачальники за оборонними замовленнями, укладаючи угоду на виробництво і постачання, одночасно надають невиключну ліцензію і отримують розумну винагороду за результатами масштабування виробництва їхніх розробок на час воєнного стану.
Тобто договори на виробництво і постачання оборонної продукції повинні містити розділ про інтелектуальну власність, який включатиме згоду і зобов’язання видати невиключну ліцензію з правом субліцензування та, за першою вимогою державного замовника, надати необхідну документацію, а державний замовник зобов’язується виплачувати розумну винагороду пропорційну обсягам ліцензій, що забезпечить швидке впровадження та масштабування виробництва найбільш ефективних рішень.
В таких умовах, більш інноваційні підприємства отримають засоби на розробку та дослідне виробництво, а більш потужні виробники будуть включені в потік інновацій.
Роль патентного і оборонного відомств в даному випадку має виражатися в «активному незаважанні» цьому процесу.
За малим виключенням керівництво УКРНОІВІ не розуміє своєї ролі в державі та суспільстві, акцентуючись на кількості поданих і зареєстрованих документів та меморандумів. Адже роль системи охорони інтелектуальної власності полягає не у підписуванні меморандумів та, не у видаванні охоронних документів, а у ефективному гарантуванні і капіталізації прав творця інтелектуальної власності, таким чином зміцнення інтелектуального та економічного потенціалу України.
Згадані відомства на основі досвіду країн «глобального заходу» (список документів додається) мають розробити й запровадити удосконалення механізму прискореного забезпечення прав інтелектуальної власності всіх сторін – Сил Оборони, бізнесу та авторів в умовах воєнного стану.
Інший бік інтелектуальної власності в оборонних замовленнях – це те, що буде після скасування воєнного стану, а разом із цим скорочення та/або трансформація оборонних замовлень, що спричинить кризу у нових виробників, та зняття заборони експорту продукції оборонного та подвійного призначення, що допоможе подолати кризу і значно зрости.
До цього слід готуватися вже зараз як розробникам та і виробникам звернувши увагу на питання інтелектуальної власності, а також стандартизації і сертифікації.
Резюмуючи зазначене вище, одним з викликів у реаліях військового часу є не тільки забезпечення успішної роботи виробників воєнного озброєння сьогодні і максимально швидке впровадження та масштабування інновацій але й, що не менш важливо, зберегти та дати можливість цим напрямкам розвиватися й у післявоєнний час, і головну роль в цьому процесі відіграє адекватне розуміння та застосування принципів створення та захисту інтелектуальної власності, а також правильна позиція чиновників, які мають вплив на ці процеси.
Comments